Вас вітає практичний психолог

/Files/photogallery/IMG_20190901_180253.jpg

Комарницька Ольга Вікторівна

У 2006 році отримала повну вищу освіту, закінчивши Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, за спеціальністю "Психологія".

У Пономаренківській ЗОШ І-ІІІ ступенів праціє з 2010 року.

Відповідає за:

  • психологічну просвіту педагогічного колективу, учнів, батьків;
  • консультативно-методичну допомогу всім учасникам навчально-виховного процесу з питань виховання дітей, підлітків, створення сприятливих психологічних умов для їх розвитку;
  • психологічну профілактику – своєчасне попередження відхилень в становленні особистості, труднощів у між особистісних стосунках, розв’язання конфліктів;
  • психологічне обстеження дітей та підлітків, умов навчання та розвитку, виявлення „дітей групи ризику”;
  • надання психолого-педагогічної допомоги школярам, які перебувають у кризовій ситуації.
Бере участь:
  • в організації освітньо-виховного процесу;
  • в організації та проведенні психолого-педагогічних консиліумів;
  • в профорієнтаційній роботі;
Проводить:
  • психолого-педагогічну діагностику готовності до навчання у школі;
  • первинну профілактику алкоголізму, наркоманії, інших шкідливих звичок серед дітей, підлітків;
  • спостереження за адаптацією під час переходу учнів 4 класів до старшої школи;
  • спостереження за адаптацією під час переходу учнів середньої школи в старшу.
Допомагає у:
  • вибір професійних намірів старшокласників з урахування їх здібностей;
  • виявлення та обстеження учнів, які потребують соціально-педагогічної кореляції, надає їм психолого-педагогічну допомогу;
  • роботі комісії з питань соціально-правового захисту дітей;
  • формування психологічної культури учнів, вчителів, батьків.

/Files/photogallery/зупининасильс.jpg

/Files/photogallery/byling.jpg

/Files/photogallery/nomeri_telefoniv_garjachoji_liniji_dlja_ditej-1.jpg

/Files/photogallery/images (5).jpg

Поради батькам майбутніх першокласників

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у житті дитини.Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.


Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками. Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню, школі, шкільним справам. Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.

У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?

Загаломпоняття«готовності дитини до школи»розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника. Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.

Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

Чи готова ваша дитина йти до школи?

Зазвичай батьків майбутніх першокласників хвилює безліч запитань: чи зможе їхня дитина навчатися в школі, чи досить вона розвинена, що їй слід уміти напередодні навчання в школі.

За допомогою цього тесту Ви можете оцінити підготовленість Вашої дитини до школи.

Т Е С Т

Відповідайте на запитання«так»або«ні»:

1. Чи часто Ваша дитина заявляє про своє бажання йти до школи?

2. Вашу дитину найбільше цікавлять атрибути школи (портфель, книжки, нове «доросле» становище), аніж можливість більше довідатися нового й багато чого навчитися?

3. Ви вважаєте, що Ваша дитина досить посидюща й уважна навіть під час виконання не дуже привабливого для неї завдання?

4. Ваша дитина товариська як з дітьми, так і з дорослими?

5. Ви не впевнені в тім, що Ваша дитина здатна добре запам’ятати й виконати усне доручення ( наприклад, по телефону)?

6. Ваша дитина жодної хвилини не може побути на самоті й зайнятися чимось самостійно?

7. Іграшки й особисті речі Вашої дитини завжди розкидані, й Ви стомилися нагадувати їй, що потрібно їх прибирати?

8. Чи вміє Ваша дитина рахувати до десяти й назад?

9. Чи вміє Ваша дитина порівнювати числа і предмети?

10. Чи здатна Ваша дитина додавати й віднімати в межах десяти?

11. Чи знає дитина прості геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник, овал)?

12. Чи вміє дитина визначати істотні ознаки в предметах( наприклад, у птаха є дзьоб, пір’я)?

13. Чи може Ваша дитина об’єднати одним словом поняття одного виду, роду, характеру ( наприклад, назвати одним словом «взуття» слова «туфлі», «черевики», «чоботи»)?

14. Чи може Ваша дитина знайти слова з протилежним змістом до запропонованого слова ( «весело» - «сумно»)?

15. Чи вміє вона скласти розповідь за 5-7 картинками?

16. Чи знає Ваша дитина літери та чи вміє читати по складах?

17. Ваша дитина з напруженням і без будь-якого задоволення декламує вірші й розповідає казки?

18. Чи правда, що Ваша дитина не досить упевнено користується кульковою ручкою?

19. Ваша дитина любить майструвати, користуючись клеєм, ножицями, інструментами?

20. Їй подобається розфарбовувати або малювати?

21. Малюнки Вашої дитини, як правило, неохайні й не завершені?

22. Ваша дитина без особливої праці може зібрати розрізану на кілька частин картинку?

23. Чи може Ваша дитина знайти слово до запропонованого слова так, щоб вони були пов’язані за змістом, як пов’язані слова в зразку (наприклад, зразок: «дерево - гілки», до слова «книжка» необхідно назвати слово «сторінки»)?

24. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина не допитлива й погано обізнана?

Порівняйте свої відповіді з ключем.

Ключ відповідей

Якщо на запитання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповіли«так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь.

Якщо на запитання 2, 6, 7, 17, 18, 21, 24 Ви відповіли«ні», то зарахуйте ще по1балу за кожну відповідь.

Підрахуйте загальну кількість балів.

Якщо вона становить:

20-24 бали, то поздоровляємо! Ваша дитина готова до школи. Будьте певні, що їй буде легше справлятися зі шкільними труднощами. Подбайте про те, щоб у неї не зник інтерес до школи й до отримання нових знань.

15-19 балів,Вам належить приділити більше уваги своїй дитині, зміст запитань або завдання в них допоможуть Вам обрати потрібний напрям роботи з дитиною. Не засмучуйтеся, Ваша дитина майже готова до навчання в школі.

14 і менше балів,кращою порадою для Вас буде приказка: «Терпіння і труд усе перетруть». Ваша дитина чекає допомоги й співпраці. Пориньте разом із нею в розвивальні, цікаві ігри. Усе це допоможе дитині досягти успіху й піти до школи підготовленою.

Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:

  • фізіологічна готовність;
  • інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
  • емоційно-вольова готовність;
  • соціальна готовність;
  • мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовністьозначає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовністьпов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.

Мисленняєнайважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

Увагає ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

Достатній розвиток м’язів руки,вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий іт. д.

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, єемоційно-вольова готовністьдитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння? Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент –соціальна готовність.Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей. Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.

Мотиваційна готовністьсформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Хотілося сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були виправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

1. 12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.

2. Після школи не спішить садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.

3. Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».

4. Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

/Files/photogallery/Без названия (1).jpg

Сім основних правил батьківської поведінки в організації навчання

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності)вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.

4. Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).

5. Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.

6. Будьте, як вихователь, зразком у поведіні. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

7. Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

1. Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.

2. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

3. Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.

4. Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

5. Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.

6. Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

7. Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.

8. Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.

9. З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

10. Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини!

/Files/photogallery/images (6).jpgПідлітковий вік

Психологічні особливості підліткового віку

Який період підліткового віку вважається найскладнішим?

Найскладнішим у житті підлітка виявляється час, що припадає на 13—14 років. Саме в ці роки сумніви у власних можливостях і відчуття неповноцінності набувають найбільшої сили. Підліток відчуває постійний тиск з боку дорослих й одночасно прискіпливе ставлення однолітків. Якщо він вже зарахував себе до категорії дурнів і невдачників, то навіть маленьке неприйняття з боку оточуючих або жарт на свою адресу набувають для нього великого значення. Дуже болісно дитина переживає такі ситуації: ніхто не запросив її на важливий захід, ніхто не схотів сісти поруч за парту, вранці вони виявила на обличчі нові прищі... Багатьом хлопчикам та дівчатам доводиться стикатися з подібними ситуаціями протягом всього підліткового періоду.

Задачі, які має вирішити підліток

Прийняття власної зовнішності. У підлітковому віці людині притаманно занадто перейматися з приводу своїх фізичних даних. То зріст дуже маленький, то, навпаки, занадто високий, то маса тіла недосконала. Підлітку необхідно прийняти свій вигляд та зміни, що відбуваються в організмі, а також навчитися доглядати своє тіло й ефективно володіти ним під час занять спортом, виконання фізичної роботи, відпочинку.

Формування нових стосунків. Дитячі дружба та інтереси між однолітками однієї статі у підлітковому віці змінюються на різностатеву дружбу. Хлопчики все ще штовхають дівчаток, смикають їх за кіски замість того, щоб подати їм пальто? Значить, вони ще не подорослішали. Час навчатися мистецтву спілкування й поведінки з представниками протилежної статі.

Прийняття соціально-сексуальної ролі. Який вигляд має чоловік, а який — жінка? Як вони мають поводитись? Ким мають стати у житті? Підлітку потрібно навчитися більш дорослих стосунків з однолітками. Подумати, наприклад, про те, що являє собою чоловіча або жіноча роль у родині. Поговоріть із дітьми, вони вам точно вкажуть, ким хто є у світі дорослих.

Досягнення емоційної незалежності. Підліток має сформувати стосунки, засновані на взаєморозумінні, прив’язаності та повазі, але вільні від емоційної залежності. Підлітки, що постають проти батьків та інших дорослих і розв’язують із ними конфлікти, мають навчитися краще розуміти самих себе й старших, уміти розбиратися в причинах конфліктів.

Підготовка до трудової діяльності. Одна з головних задач юності — вибір професії й досягнення економічної незалежності. Перша частина цієї задачі полягає для дитини в тому, щоб з’ясувати, чого вона хоче від життя. Друга частина — вибір професії, навчання і початок трудової діяльності.

Підготовка до власного сімейного життя. Більшість хлопчиків і дівчаток прагнуть створити у майбутньому щасливу родину. Напевне, вони ще не замислюються над цим серйозно, але своє майбутнє бачать саме таким. І результатом вирішення цієї задачі, як правило, є наслідування прикладу родинного життя своїх батьків. Дівчата беруть приклад з матерів, а хлопці — з батьків.

Отже, підлітковий вік — дуже складний період життя вашої дитини, як у фізіологічному та психологічному відношенні, так і у соціальному.

Як допомогти дитині вирішити проблеми?

Тринадцять і чотирнадцять років — найважчі двадцять чотири місяці в житті. Саме в цей час невпевненість у собі й відчуття неповноцінності досягає піку при максимальному тиску соціальної середи.

Самооцінка підлітка майже повністю залежить від схвалення чи несхвалення групи однолітків. Батькам необхідно зберігати контакт з підлітком у ці складні роки. Особливо це важливо тоді, коли, здавалося б, мила й щаслива дитина буквально на очах перетворюється на Дратівливого чотирнадцятирічного анархіста. Взаємними образами та криками нічого не добитися. Одна з головних помилок батьків — це безкінечні словесні баталії з дітьми, що призводять лише до стресів та втрати взаєморозуміння. Тож не сперечайтесь з вашими дітьми. Не робіть їх об’єктом постійних загроз, несправедливих звинувачень і образ, а головне, не дошкуляйте їм постійними причіпками. Діти, що вступили у підлітковий вік, особливо не переносять цього, обираючи для себе характерний спосіб захисту: стають наче глухими. Найкращий спосіб погіршити стосунки з донькою або сином — ходити за ними по п’ятах, повторюючи одні й ті самі зауваження з регулярністю годинникової зозулі.

Батьківський гнів не виправляє підлітків. Необхідно, використовуючи обставини, якими б вони не були, впливати на їх поведінку, поєднуючи її із закликами до любові, співпраці та взаємним поступкам. Не зовсім великий арсенал — але це все, чим ми озброєні.

Найбільш поширена помилка батьків 14-15-річних дітей — це відмова визнавати їхню незалежність та зрілість. Нам хочеться притиснути до себе улюблене дитя, не дивлячись на те, що воно рветься на волю. Ми намагаємось приймати за них рішення, дбайливо прикривати їх крилами і перешкоджати найменшій можливості падіння. Але, вчиняючи так, ми підштовхуємо підлітків на один із хибних шляхів: або пасивно сприймати наш захист, залишаючись до зрілого віку залежними від батьків «дітьми», або постати у великому обуренні, відвертаючи будь-яке наше втручання у своє життя. У першому випадку діти можуть стати моральними каліками, а в другому — перетворитися на розлючених людей, готових у будь-яких невдачах звинувачувати всіх підряд, відмовляючись від родинних зв’язків, що насправді так потрібні кожному з нас.

/Files/photogallery/images (8).jpg

Що потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини?

Головна проблема підліткового віку — конфліктність. Звичайно, терпіти хамство власної дитини дуже важко. Так і хочеться дати грубіянові гідну відсіч й поставити його на місце. Та чи буде від цього зиск? Адже ми, дорослі, чудово знаємо: будь-яке загострення стосунків лише піділлє масла в огонь. Будьте мудрішими, не провокуйте свою дитину на грубість. У цьому вам допоможуть наступні правила поведінки в даній ситуації.

1. Дайте свободу. Спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під вашої опіки.

2. Жодних нотацій. Більше за все підлітка обурюють батьківські настанови. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтесь від категоричних оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власну думку і власні висновки.

3. Ідіть на компроміс. Іще нічого нікому не вдалося довести за допомогою скандалу: тут немає переможців. Коли і батьки, і підлітки захоплені негативними емоціями, здатність розуміти одне одного зникає.

4. Поступається розумніший. Багаття суперечки швидко згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал припинився, хтось має замовкнути. Дорослому зробити, це простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою. Запам’ятайте: лаври переможця у стосунках із власними дітьми не прикрашають батьків.

5. Не треба ображати. Припиняючи суперечку, не намагайтесь зробити дитині боляче за допомогою єхидних зауважень або гриманням дверима. Умінню гідно виходити з важких ситуацій дитина навчається у нас.

6. Будьте міцні й послідовні. Діти — тонкі психологи. Вони чудово Відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

Як підтримати самооцінку підлітка

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка — словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням — ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків вітання, любові й визнання у підлітка складається відчуття: «зі мною все гаразд», «я — добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики — відчуття: «зі мною щось негаразд», «я — поганий». Покарання, а тим більше саме покарання лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! і буду поганим!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

1. Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

2. Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

3. Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).

4. Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.

5. Допомагати, коли просить.

6. Підтримувати успіхи.

7. Довіряти їй свої почуття.

8. Конструктивно вирішувати конфлікти.

9. Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є».

10. Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати».

/Files/photogallery/Без названия (3).jpg

Роз’яснення вимог діючого законодавства щодо різних категорій дітей пільгового контингенту

- діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування- ксерокопії свідоцтва про народження або по досягненні 16-річного віку паспорту (1, 2, 11 сторінка) дитини, ідентифікаційних кодів дитини та опікуна/піклувальника, єдиного квитка, паспорту опікуна/піклувальника (1, 2, 11 сторінка), свідоцтв про смерть батьків, рішення виконавчого комітету районної або міської ради про встановлення статусу та призначення опіки/піклування, про закріплення житла та/або майна, рішення судів з різних питань (наприклад, про позбавлення батьківських прав), довідки про наявність житла, майна, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей, звіти опікунів тощо;

- діти-напівсироти- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, свідоцтва про смерть одного з батьків, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

-діти, реєстрація яких проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України (зі слів матері)- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з відділу реєстрації актів громадянського стану про те, що реєстрація дитини проведена згідно зі ст.135 Сімейного Кодексу України, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

- діти, постраждалі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

- діти-інваліди- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини-інваліда (з поновленим терміном) або медичного висновку про встановлення статусу «дитини-інваліда», акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей тощо;

- діти з багатодітних родин- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення дитини з багатодітної родини, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо;

- діти з малозабезпечених родин-ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, довідка з районного управління праці та соціального захисту населення про те, що родина отримує допомогу як малозабезпечена, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дітей тощо;

-діти військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, журналістів, шахтарів, які загинули під час виконання посадових обов’язків- ксерокопії свідоцтва про народження/паспорту дитини, посвідчення, що підтверджує статус дитини, акти обстежень матеріально-побутових умов проживання дитини тощо.

/Files/photogallery/unnamed.jpg

/Files/photogallery/images (9).jpg

/Files/photogallery/1518597719_psixichne-zdorovya-pedagogiv-17_2.jpg

/Files/photogallery/images (10).jpg

/Files/photogallery/unnamed (1).png

/Files/photogallery/unnamed (2).png

/Files/photogallery/images (4).jpg

Карантин -ізоляція або ресурс для саморозвитку!

Використовуємо час з користю!

Як допомогти дитині впоратись зі стресом !

Що можуть зробити батьки, щоб допомогти дитині?

1.Говорити правду в доступний та прийнятній для дитини спосіб. Йдеться як про зміст (максимально правдивий і вичерпний), так і його емоційну подачу (спокійно, наскільки можливо, без страшних прогнозів).

Діти мають розуміти, що відбувається, чому, які реалістичні наслідки, що варто і чого не варто робити, думати, переживати. Також мають розуміти, чому змінилася поведінка батьків, чим викликане їхнє хвилювання, розмови, про що саме йдеться в новинах по телевізору. Інакше дітлахи можуть придумати ситуацію, якої немає, можуть фантазувати, що вони в чомусь винні, можуть катастрофізувати, боятися , уявляти собі багато страшних речей…

2.Наповнювати життя дитини цікавими та ресурсними справами. Йдеться про спорт, спілкування з друзями, спільне проведення часу (прогулянки, ігри , перегляд кіно)… Основна ідея–створити внутрішнє міцне переконання, що життя продовжується, в ньому багато доброго, а також підсилити стресоопірність дитячих огранізмів через викиди гормонів, чий синтез збільшується від переживань радості та контакту (окситоцин, дофамін, сератонін).

3.Підтримувати звичний режим. Важливо не змінювати звичний хід дитячого життя. Не скорочувати час сну через те, що всі хвилюються, обговорюють, зідзвонюються… Не відмовлятись від щоденних ритуалів, наприклад, поцілунків на ніч чи читання книжок. Не відміняти запланованих справ, подорожей, зустрічей. Не порушувати щоденну рутину– так само, як і завжди, робити домашні завдання, відвідувати гуртки, спільно вечеряти…

Чого не можна робити?

Мовчати, не договорювати, не пояснювати, лякати, дозволяти зависати в тривожних новинах та розмовах, відмовлятись від життєвих радощів, обмежувати спілкування та час з дітьми.

Заборонені фрази:“помовч”(“відійди”/“заспокойся”/“зберись”… та інші варіанти на кшталт“відчепись”),“не бачиш, що робиться!”,“це не дитячі розмови!”та все-все, де є місце паніці, нагнітанню, катастрофізації.

Як дорослим самим лишатися спокійними в подібних ситуаціях?

1.Обмежувати час в інтернеті, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що само собою знизить тривогу.

2.Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.

3.Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки. Паніка заразна і дуже вірулентна.

4.Не забувати про ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденності речей, які надихають та радують.

Основне правило і для дітей, і для дорослих–“Чим складніший час, тим більше ресурсів“. І це зовсім не егоїзм, а засіб підтримки зібраності, дієвості та конструктивності.

Під час таких подій люди часто пишуть у Фейсбук і розганяють паніку– це природно. Таким чином вони намагаються впоратися з ситуацією, повернути собі відчуття контролю.

Батькам потрібно фільтрувати своє інформаційне поле, щоб не піддаватися паніці. Оскільки їх паніка однозначно може передатися дітям.

Важливо не розповідати дітям нереальні історії, а говорити все, як є. Природно зважаючи на вік дитини. Дуже маленьким дітям і не потрібно знати якихось деталей. Достатньо загального опису ситуації.

Дитині потрібно дати відчуття, що все добре,– тож можна сказати, що щось відбувається, але ви (або хтось інший) усе контролює. Дитині треба відчувати опору і розуміти, що все нормально.

Не говоріть дітям звичних нам ідіом:“Все буде добре”або“Заспокойся”. Останнє– особливо дивне. Дитина просто не може заспокоїтися, але їй кажуть:“Заспокойся”. Ці фрази просто не працюють або й можуть погіршити стан дитини.

Також важливо продовжувати робити звичні справи– зранку збиратись до школи, ходити в магазин. Життя триває, і дитина має відчувати, що в її житті нічого не змінилося.

І найважливіше– будувати плани на майбутнє. Наприклад, вирішіть, куди ви поїдете на море влітку. Це теж частина нашого звичного життя, і це означатиме для дитини, що точно не сталося нічого катастрофічного.

Якщо дитина вже піддалася паніці, то можна з нею малювати. Також можна, наприклад, полопати повітряні кульки– так ми вивільняємо нашу агресію. Ще розслабитись допоможе масаж. І, звісно, потрібно просто говорити з дитиною. Не про те, що відбувається в країні, а на будь-які інші теми.

Молодшим дітям потрібно насамперед дати певність, що ваша родина готова до невизначеності й до будь-чого в майбутньому. Як це зробити.

1.Самим себе заспокоїти і тримати спокій, опанувати тривогу і налаштуватися на життя у ймовірно ще важчих умовах, сконцентрувавшись на найважливішому. Найгірше, що можна зробити стосовно до дитини– це продемонструвати паніку. Тому спочатку треба подбати про свій психологічний стан, а потім говорити з дитиною.

2. Головне.Дати дитині час бути разом, ділити буття, підкреслювати, що ми разом, говорити: “Ти можеш бути певним, що ми в будь-яких ситуаціях будемо разом, допомагатимемо один одному здолати будь що погане, що може трапитися на нашому шляху. Ти ж будеш мені допомагати? І я тобі буду допомагати”. (Важливо дати дитині відчуття, що вона щось може зробити, а не просто бути пасивною жертвою обставин, навіть якщо це щось зовсім маленьке.)

3.Найкраще від страхів, а особливо уявних страхів, від яких ми всі страждаємо в непевній ситуації, дитину лікують мамині обійми,– це образ захищеності, емоція захищеності. Це важливий психологічний (душевний) ресурс, який укріплює наш спільний дух. Він нам потрібен.

Але не кидайтеся обніматися, якщо ви цього раніше не робили роками,– це буде дуже дивна поведінка. Прислухайтеся до дитини. Можна наблизитися, присісти, щоб очі були на одному рівні з очима дитини, відкрити обійми і чекати: якщо в дитини є потреба, вона сама може зробити крок назустріч і обійняти вас. Ви теж отримаєте душевний ресурс.

4.Будьте уважні до дитини, організовуйте спокійні 5-10 хвилинки, коли ви сидите разом (без телевізора чи комп’ютера) і говорите комфортно “про що хочеться”, розповідаєте історії з минуого, згадуєте щось приємне; такі спонтанні розмови теж дають ресурс дружності спілкування, відновлюється контакт. Можна спілкуватися за якоюсь спокійною ручною роботою, перебиранням і розкладанням чогось, розплутуванням, чищенням і т.п. або малюванням, в’язанням, вишиванням тощо.

5.Мрійте разом. Будь-яке напруження і тривога призводять до змін відчуття часу, ми ніби замикаємо себе в цьому поточному часі. Коли ми мріємо про те, що зробимо в майбутньому, ми звільняємо себе із цієї пастки сіюхвилинного часу, а відтак і додаємо собі сил.

Моделюйте подумки, що може статися найгірше і продумуйте, які дії могли б бути найкращими відповідями з вашого боку таким ризикам. “А якщо…, то ми…” зараз корисно не для того, щоб сильніше злякатися, а для того, щоб здолати страх від безпорадності.

Використовуємо час з користю!

Ми живемо в інформаційному потоці, який зараз переповнений негативними новинами і прогнозами, пов`язаними з епідемією коронавірусу. Проте життя триває і вимагає від нас тверезої оцінки ситуації й адекватності. Як же зберігати спокій і не піддаватися паніці?

Ситуація, що охопила практично весь світ не може залишати осторонь майже нікого. ЗМІ часто підігрівають емоції людей та не завжди коректно подають інформацію щодо захворювання.

Такий стан постійної тривоги впливає на наше повсякденне життя. Ми менш ефективні та продуктивні, ми втомлені та засмучені, ми агресуємо на рідних та колег, у нас погіршується самопочуття, починаємо шукати в собі симптоми, нас огортає паніка. Ось декілька порад як не втратити рівновагу та жити повноцінним життям, незважаючи на карантин, закриття освітніх закладів та тривожність.

1. Під час епідемії дотримуйтесьрекомендацій ВООЗ.

Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

2. Намагайтеся не блокувати свої почуття.

Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж.

"Відключити почуття" означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може стати деструктивною.

Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає "викручуватися" від необхідності постійно тримати почуття під замком.

3. Що робити, якщо тривога зашкалює?

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Завдяки інтернету і соцмережам, події, що відбуваються на іншому кінці планети, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Справитися з ними допоможе елементарна інформаційна гігієна. Постарайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах і не намагайтеся «перемогти коронавірус у всьому світі».

Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте.

4. Знаходьте час для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання.

Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення. Спорт, будь-які види творчості, просто відпочинок підійдуть.

5. Сон. Фізичні навантаження. Регулярна здорова їжа.

Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість –один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годинний) сон піднімає настрій, зміцнює пам'ять і знижує больові відчуття.

До речі, додатковий час для читання і навчання може стати непоганим бонусом під час карантину.

Підготовку до іспитів ніхто не скасовував!

У першу чергу, карантин став великим сюрпризом для навчальних закладів. І якщо для молодших школярів несподівані канікули тільки в радість, для майбутніх абітурієнтів усе дещо складніше. Щоб не гаяти час, пропонуємо поєднати приємне з корисним і відвідати YouTube-канали, присвячені підготовці до ЗНО.

Необхідну для успішного складання інформацію можна знайти на сайтахZNOUA,на всі двісті,Підготовка до ЗНО,Be Smart,ILearn,Easy Peasy,На Урок.Ці ресурси не лише допоможуть залишитися в академічному тонусі, а й стануть гарною альтернативою перегляду серіалів.

А от якщо вивчення профільних предметів дещо втомило, пропонуємо «перемкнутися» на інші корисні канали. Lacunaдоступно розкаже про базові (але від того не менш складні) наукові терміни (якими треба буде часто-густо оперувати в університеті, тому тренуймося), а15×4 Talksдопоможуть під новим кутом поглянути на цікаві аспекти соціальних, психологічних та інших феноменів (на жаль, в університеті далеко не всі лекції будуть такими ж захоплюючими та цікавими, але до хорошого треба звикати).

Молодше покоління, яке народилося в епоху Інтернету та не усвідомлює себе без комп’ютерів, пізнаватиме таємниці навколишнього світу за допомогою таких каналів на YouTube як Цікава наука,toBeUkrainianіНаука та Всесвіт.Головне, пам’ятайте: незалежно від вікової категорії вчитися дистанційно, а також просто пізнавати щось нове, ніколи не було простіше.

На час карантину відомаосвітня онлайн-платформа Coursera дала безкоштовний доступ до майже 4 тисяч онлайн-курсів, а нателеканалі “Київ” щодня показуватимуть уроки з 12 шкільних предметів, які спрямовані на учнів 9 та 11 класів.

Кiлькiсть переглядiв: 662

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

/Files/images/2016_rk/1.png

/Files/images/2016_rk/Departament.png

/Files/images/1_sndanok_uchnv/відділ освіти.jpg

/Files/images/Вчимося жити.jpg

/Files/images/УЦОЯО.jpg

.

/Files/images/Педагогічна преса.jpg

Дата останньої зміни 05 Квітня 2024

Фотогалерея