КЛАСНИЙ КЕРІВНИК МАЄ БУТИ ЯСКРАВОЮ, ІНТЕЛІГЕНТНОЮ, НЕПОВТОРНОЮ ОСОБИСТІСТЮ, НОСІЄМ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ, ГЛИБОКИХ І РІЗНОМАНІТНИХ ЗНАНЬ, ПРАГНУТИ ДО ПОСТІЙНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ, ДУХОВНОГО ЗРОСТАННЯ

МЕТОДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ

Для керування виховним процесом у школі створено методичне об'єднання класних керівників. Це структурний підрозділ внутрішньошкільної системи керування виховним процесом, який координує науково-методичну та організаційну роботу класних керівників.

Керівник методоб`єднання - Черкашина Галина Анатоліївна

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КЛАСНЕ КЕРІВНИЦТВО (вкладення)

ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА (вкладення)

КЛАСНА ВИХОВНА ГОДИНА -РЕКОМЕНДАЦІЇ. (вкладення)

СХЕМА СКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ УЧНЯ КЛАСУ (вкладення)

СХЕМА ПОШУКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ (вкладення)

ПЛАН РОБОТИ ШМО КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ

Виховання – найбільш важлива і найбільш суперечлива сфера педагогічної діяльності на сучасному етапі.Завданням виховання є створення необхідних умов, за яких може розвинутися активний громадянин сучасного суспільства, що добре знає себе, вміє правильно використовувати власний потенціал, здатний створити ситуацію успіху, розробити й реалізувати власний життєвий проект.У виховній роботі ми активно використовуємо інтерактивні технології.

Інтерактивна технологія має свої закономірності та особливості, а саме:

- відбувається за умов постійної активної взаємодії учнів і педагога

- педагог-виступає в ролі організатора процесу виховання, лідера групи

- застосування методів, спільного вирішення проблем шляхом моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор.

Кредо інтерактивного виховання:

Те, що я чую, я забуваю.Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.Коли чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю навичок.Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

На сучасному етапі використання інтерактивних технологій у виховному процесі сприяє формуванню освіченої, високоморальної духовно багатої людини з широким кругозором, що здатна самореалізуватися в умовах складного і стрімкого розвитку громадянського суспільства.

Дані технології розвивають критичне мислення учнів, їхню культуру полеміки й самопрезинтації, здібності самостійного аналізу, виховують толерантне ставлення до іншої думки, повагу до національних традицій.

Критичне мислення – один із способів інтелектуальної діяльності людини. Критичне мислення включає:

- готовність формувати власну, незалежну точку зору та вміння виявити повагу до поглядів інших людей, брати на себе відповідальність за свої дії
- оцінювати нову інформацію
- вміння просіювати інформацію
- сприйняття ідей та аналіз і висновки з них
Людина, що мислить критично, менше піддається впливові та має більш захищену систему поглядів.

Критично мислячій людині необхідні такі дослідницькі навички: спостерігати, описувати, порівнювати, визначати, асоціювати, узагальнювати, прогнозувати, застосовувати. Для того, щоб учень міг скористатися своїми можливостями критичного мислення, йому потрібно розвивати важливі якості: готовність до планування, гнучкість, наполегливість, готовність виправляти свої помилки, усвідомлення, пошук компромісних рішень.

Система роботи
МО класних керівників
у Пономаренківській ЗОШ І-ІІІ ступенів
Харківсько районної ради Харківської області 2016-2017 н.р.

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу. Саме тому повернення до традицій національно-патріотичного виховання – нагальна потреба сьогодення, невідкладна справа освітян.

Тому проведення виховної роботи школи на 2016 – 2017 н.р. випливає із потреби плекання високоморального та національно свідомого молодого покоління на основі етнопедагогіки.

Мета виховної роботи з учнями –

формування у вихованців системи цінностей, ідеалів і пріоритетів, що сприяють вихованню життєлюбної і творчої, критично мислячої і толерантної, національно свідомої і суспільно-активної молоді, такої, що знає: світ треба змінювати на краще.

Перед учнівсько-педагогічним колективом поставлено завдання:

• Глобального рівня: засвоєння абсолютних, вічних цінностей суспільства, виховання поваги до інших народів і культур;

• Загальнодержавного рівня: виховання громадянина, формування рис національної самосвідомості, засвоєння культури українського народу;

• Шкільного рівня: формування наукового світогляду та внутрішньої потреби у самонавчанні; формування вміння взаємоіснувати із членами різновікового колективу, проявляючи ініціативу у спілкуванні;

• Родинного рівня: засвоєння позитивних цінностей сучасної сім’ї, реалізація замовлень батьків щодо морально-естетичного розвитку їхніх дітей;

• Особистісного рівня: виховання поваги до релігії, народних традицій і звичаїв, української мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй, шанобливого ставлення до родини, любові до ближнього; реалізація індивідуальних прагнень вихованців, морально-естетичне становлення особистості.

Гуманістичну, особистісну спрямованість навчально – виховного процесу члени МО класних керівників реалізують через відповідну систему принципів:

- принцип цілісності процесу формування особистості;

- принцип поваги до особистості дитини, її почуттів і здібностей;

- принцип самореалізації і саморозвитку учнів;

- принцип врахування вікових та індивідуальних особливостей;

- принцип навчання і виховання в діяльності і спілкуванні;

- принцип дитиноцентризму;

- принцип стимулювання до самовиховання.

Діяльність МО класних керівників ґрунтується на положеннях міжнародних правових актів та чинного українського законодавства:

- Конвенції ООН про права дитини (995-021),

- Конституції України,

- Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту».

У ній враховано ідеї та підходи Рамкових Рекомендацій ЄС «Ключові компетентності для ціложиттєвого навчання», Державної національної програми «Освіта», Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Національної доктрини розвитку освіти, Національної програми патріотичного виховання молоді, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Програми Міністерства освіти і науки України «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», програми виховання «Створення виховного простору у загальноосвітніх навчальних Харківського району Харківської області в контексті модернізації освіти», підготовленої методистами ІМЦО управління освіти Харківської районної ради, чинного Положення про класного керівника.

Зміст виховної діяльності

Концептуальна ідея діяльносі МО класних керівників – формування системи цінностей, що мають ієрархічну будову: особисте – родинне – громадянське, національне – вселюдське – і ведуть до становлення в людині характеру, демократизму, патріотизму, моральності.

Робота МО класних керівників школи ґрунтується на гуманістичній, особистісно орієнтованій парадигмі освіти і побудована на засадах дитиноцентризму, що відкидає суб’єктивізм вихователя і виводить зміст виховання на основі визначення і вивчення тих сфер у яких проходитиме життєдіяльність дитини та врахування того, які вимоги до людини ці сфери висунуть. До цих сфер належать такі: Я і моє Над – Я, Бог і Я (наявність індивідуальних приорітетів), Я і моя родина (зміцнення позицій сімейних цінностей), Я і людська спільнота, Я і моя Батьківщина (становлення громадянської позиції та національної самосвідомості), Я і людство (процес формування загальнолюдських та духовних цінностей), Я і природа. Лише у межах цих сфер, можемо конкретно назвати цінності, які дитина і підліток повинні вже в сім’ї та школі пізнати і прийняти: ціннісне ставлення до себе, ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей, ціннісне ставлення до праці, ціннісне ставлення до природи, ціннісне ставлення до культури і мистецтва, ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

Виховний вплив здійснюється не одномоментно, а поетапно.

Передбачено такі кроки реалізації завдань:

• Діагностика й аналіз.

На цьому етапі здійснюється діагностування наявного стану. Інформація допоможе класному керівникові правильно скоригувати зміст виховання в напрямі, сприятливому для розвитку позитивних цінностей дитини. Для діагностування використовуються прості методики: «Ціннісні орієнтації» М.Рокича, «Здійснення бажань». Загальне уявлення про пріоритетні цінності дитини дадуть найпростіші бесіди чи опитування.

• Поетапне формування ціннісних орієнтацій.

Використовуючи результати діагностики та опираючись на вже досягнутий рівень, класні керівники організовують такі педагогічні умови, що допоможуть учневі наблизитись до наступного рівня. Починається робота із формулювання найближчої життєвої мети (вправи «Моя мета», «Визнач позицію», «Найважливіше», «Асоціативний ряд», «Мета життя»). Формулювання мети супроводжується аналізом актуальних інтересів і їх зіставлення з нею. Ідеальною ситуацією було б об’єднати роботу і досягти конвенціального рівня морального розвитку молодої людини, внаслідок чого відбувається закріплення орієнтації на слухняність, уникнення покарань, готовності дотримуватися традиційних моральних стереотипів. Слід враховувати ієрархію ціннісної системи учнів, ступінь їх важливості: я-цінності – цінності моєї сім’ї – шкільні пріоритети – цінності держави – загальнолюдські цінності.

• Об’єднання зусиль над формуванням морального обличчя та цінностей конкретного учня.

На цьому етапі складаються програми роботи з окремим учнем, класним колективом та різновіковою групою, визначаються чіткі стратегії в роботі, розробляється система прийомів, соціального підкріплення.

• Родинно-шкільне згуртування.

В цей час вивчаються морально-етичні традиції сім’ї, звертається увага на родинні цінності. Залежно від типу сучасної сім’ї (егоїстичні, атрибутивно-споживацькі, замкнуті, експериментальні, домінантні, гармонійні (класифікація К.Журби) визначаються питання, над якими треба працювати з учнем та групою. До цього етапу пропонується проведення шкільних свят за участю членів родини, уроків, де б старші покоління ділилися спогадами, традиціями, а молодші – знайомили зі своїми інтересами; сімейних тренінгових занять, спільних екскурсій, колективних справ та операцій за участю членів сім’ї.

• Поєднання морально-естетичних принципів із реальним життям учня. Система морально-естетичних цінностей, що формується в учня, не може залишатися лише теоретичним надбанням особистості, вона реалізується у когнітивній діяльності, соціальних стосунках. Тільки працюючи з особистістю як із цілісним утворенням, можна сподіватися на позитивні зрушення.

• Вправляння у морально-етичних вчинках.

Система ціннісних особистісних утворень закладається саме в ранній юності, саме вони мають значення для оволодіння соціальною роллю дорослого. Якщо потребу цієї ролі не задовольняє школа, сім’я, то діти прагнуть на вулицю, де вони вважаються дорослими. Слід давати учням більше можливостей «вправлятися» в моральних вчинках. Опираючись на досвід, діти формулюватимуть певні моральні судження, що закріплюватимуть певні цінності, які задовольнятимуть базові потреби в самоповазі й лобові. Кожна особистість повинна вважати себе безцінною.

• Визначення авторитетів.

Індивідуальний авторитет відіграє значну роль у процесі формування цінностей, з огляду на такий орієнтир людина починає ставити до себе вимоги. Визначивши ідеали дитини, можна здійснювати педагогічні впливи на процес формування еталонів. У цей час найважливішими засобами дослідження є класний колектив, різні неформальні групи. В яких перебуває учень, де найчастіше і виявляються подібні ідеали людей.

• Формування позитивної «Я-концепції».

«Я - концепція» - стрижень особистості людини, регулятор її поведінки і діяльності: система уявлень індивіда про себе, на якої він будує стосунки з людьми. Процес формування духовного «Я» дитини містить такі дієві компоненти:

- усвідомлення дитиною своєї дії, мети своєї поведінки;

- визначення дитиною найкращих своїх рис;

- визначення вихователем чинників, що впливають на «Я» дитини (академічні успіхи, неуспіхи, соціокультурна, до якої належить учень, його висока загальна активність, прагнення до успіху, самостійність, вибірковість прагнень, інтелект, порівняння себе з іншими і результати самоаналізу, соціальний статус родини, зовнішність дитини, досвід соціальної поведінки, ставлення до дитини, особливо батьківське);

- формування в учнів почуття самоповаги;

- досягнення оптимального рівня розвитку самокритичності суб’єкта;

- виявлення ціннісних орієнтирів колективу, до якого належить дитина, та вплив на їх формування.

• Врахування вимог суспільства до особистості.

Серед цих вимог можна визначити такі:

- розвинені навички самореалізації (розв’язувати проблеми з освітою, працевлаштуванням, матеріальним забезпеченням);

- вміння орієнтуватись у політичній, економічній, соціальній ситуаціях у державі;

- вміння жити в умовах демократії, тобто приймаючи думки інших як належне;

- повага до особистості;

- діловитість, підприємливість, заощадливість;

- уміння переконувати, доводити слушність власної думки;

- сформовані моральні засади особистості.

• Моніторинг та корекція є необхідними на кожному етапі і здійснюються постійно.

Для реалізації виховних завдань класні керівники використовують різноманітні методи. Їх вибір залежить від вікової категорії та поставленого завдання. Змінюючи виховну систему, ставлячи за мету не нав’язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного їх сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе, варто застосовувати такі методи роботи:

• створення поглиблених ситуацій та їх аналіз;

• етичне оцінювання та співвідношення з іншими еталонами гуманної поведінки;

• морально-етичні вправи;

• етичні тренінги;

• комунікативні ігри;

• «проективні» методики;

• театр-експромт;

• презентації;

• операції;

• метод виявлення самооцінки з елементами бесіди, гри;

• метод привчання;

• колективні творчі справи;

• метод соціально-моральних вправ:

- умовні;

- реальні;

- перспективні;

- оцінно-наслідкові.

Крім того, застосовуються також традиційні методи: спостереження, опитування, анкетування, бесіди, диспути, години спілкування, різі форми роботи із книжкою, ілюстраціями, періодичною пресою, усні журнали, екскурсії, ранки, свята, вікторини, конкурси, змагання. Слід відійти від так званих виховних годин, адже виховання – постійний, безперервний процес, а не 45-хвилинний вплив на дитину раз на тиждень.

Для кожної вікової категорії прийнятним є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові і рольові ігри) та колективних (проекти) форм роботи. Вибір форм залежить від особливостей перебігу виховного процесу (необхідність колективної і групової роботи; залежність від етапу формування морально-етичних цінностей та від конкретної ситуації).

Напрями реалізаціївиховної роботи:

- у процесі викладання навчальних предметів;

- у процесі позакласної, позашкільної діяльності, у роботі з батьками;

- шляхом спільної роботи з бібліотекою школи, закладами позашкільної освіти;

- діяльність органів учнівського самоврядування;

- співробітництво усіх шкільних «поколінь»;

- співпраця із працівниками галузі охорони здоров’я, соціальної діяльності.

Планування виховної роботи у школі здійснюється залежно від поставленого завдання, проблеми, конкретної ситуації, результатів моніторингу, рівня сформованості певних морально-етичних цінностей, понять, ідеалів та вікових особливостей дітей. Робота планується на рік, місяць, тиждень, для конкретної справи.

У план постійно вносяться зміни та корективи, його необхідно складати й корегувати разом з учнями.

Очікувані результати

1. Створення сприятливих умов для учасників навчально – виховного процесу для найбільш повного розкриття їх фізичних, психічних та соціальних можливостей та збереження і зміцнення їх здоров’я.

2. Забезпечення життєвої, соціальної компетентності учнів.

3. Посилення взаємодії між школою, родиною, громадськістю та ВНЗ.

4. Створення комфортних умов для забезпечення всебічного розвитку школярів.

5. Підвищення результативності роботи з обдарованою молоддю.

6. Формування випускника школи як:

- Людини – багатогранної особистості (розвиток інтелектуальної сфери, творчих здібностей, духовного світу);

- Громадянина (патріота, інтернаціоналіста, професіонала);

- Сім’янина (любов до близьких, до родини, до школи).

ПЛАН ЗАСІДАНЬ ШМО

Засідання 1. Вересень.

Тема: Інструктивно-методичне.

Засідання 2. Жовтень.

Тема : Організація системи профілактики правопорушень серед учнів школи на основі гуманізації сучасної школи .

Засідання 3. Листопад.

ТЕМА. Формування творчої особистості засобами етнопедагогіки.

Засідання 4. Грудень.

ТЕМА. Діагностика- психолого-педагогічний ключ до розуміння

особистості учня і спосіб вироблення моделі роботи з кожним

конкретним колективом школярів

Засідання 5. Лютий.

ТЕМА. Формування в учнів культури поведінки та спілкування, навчання їх способів розв'язання конфліктів

Засідання 6. Березень.

Тема: «Формування здорового способу життя в учнів школи»

Засідання 7. Травень.

Тема: Формування в учнів культури поведінки та спілкування, навчання їх способів розв'язання конфліктів

Робота з класними керівниками-початківцями

1. Проводити інструктивні наради-консультації з класними керівниками-

початківцями.

2. Закріпити за молодими педагогами вчителів-наставників.

3. Розробити перспективні плани самоосвіти з реалізації науково-

методичної проблем­ної теми.

4.Забезпечити взаємовідвідування колективних творчих справ, годин

спілкування, бать­ківських зборів з досвідченими класними керівниками.

5.Провести бесіди-консультації зі шкільним психологом з проблем

анкетування, діагнос­тики, психолого-педагогічних спостережень та

написання ха­рактеристики вихованців.

6.Заслухати звіти «Мої пер­ші педагогічні знахідки».

7. Здійснити діагностику та відстеження готовності моло­дих учителів до

здійснення ін­новаційної діяльності в системі превентивного виховання

ПЛАН НАВЧАННЯ
З МОЛОДИМИ КЛАСНИМИ КЕРІВНИКАМИ

НАПРЯМИ РОБОТИ ЧЛЕНІВ МО КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ